Хронічний бронхіт

Хронічний бронхіт — це тривале запальне ураження слизової оболонки бронхів, спричинене тривалим впливом подразнювальних факторів. Перебіг захворювання зазвичай прогресує. До основних проявів належать надмірне утворення слизу, порушення мукоциліарного кліренсу, кашель, труднощі з відходженням мокротиння та задишка.

Різновиди хронічного бронхіту:

• Первинний — самостійне захворювання, не пов’язане з іншими патологіями бронхолегеневої системи; відзначається дифузним ураженням бронхіального дерева.
• Вторинний — розвивається на тлі іншої патології — туберкульозу, бронхоектатичної хвороби, хронічних інфекцій, а також порушень у роботі інших органів (наприклад, при уремії або серцевій недостатності). Часто має локальний (сегментарний) характер.

Хронічний бронхіт у дітей та дорослих — причини

Найчастіше хронічний бронхіт формується під впливом екзогенних чинників:

• активне та пасивне куріння;
• забруднене повітря (особливо у великих містах);
• робота у шкідливих умовах (хімічна, текстильна промисловість, шахти);
• несприятливий клімат (вологе спекотне літо, різкі морози);
• часті вірусні та бактеріальні інфекції дихальних шляхів.

Серед інших факторів ризику:

• спадкова схильність;
• тривале перебування у середовищі з високою концентрацією пилу, газів чи хімічних речовин;
• знижений імунітет;
• дефіцит α1-антитрипсину та інших ферментних систем.

Віруси та бактерії здебільшого провокують загострення, а не сам перехід у хронічну форму. Також важливими є й ускладнення, які може давати захворювання.

Ускладнення, пов'язані з інфекцією	Ускладнення, пов'язані з розвитком бронхіту
Пневмонія	Дифузний пневмосклероз (ущільнення паренхіми легень через розростання сполучної тканини)
Бронхоспастичний (неалергічний) та астматичний (алергічний) компоненти	Емфізема легень (порушуються стінки альвеол, інші структурні елементи, але водночас сполучна тканина не розростається, а простір легень збільшується)
Бронхоектази (постійне та стійке розширення ділянки бронхів або навіть відразу кількох, що викликано руйнуванням відразу двох шарів — м'язового та еластичного)	Легенева недостатність та «легеневе серце» (може бути як компенсованим, так і декомпенсованим, при цьому розвивається правошлуночкова серцева недостатність)

Перед тим як лікувати хронічний бронхіт, необхідно виявити всі чинники, що підтримують хронічне запалення. Це особливо важливо для дітей та пацієнтів із груп ризику.

Хронічний бронхіт — симптоми

Головні симптоми хронічного бронхіту:

• кашель (частіше вранці або постійний);
• мокротиння (в’язке, слизове чи слизисто-гнійне);
• задишка — на початку при навантаженні, згодом у спокої.

Загальні (неспецифічні) симптоми:

• підвищена пітливість;
• слабкість, сонливість;
• зниження працездатності;
• швидка втомлюваність.

Часто спостерігається чутливість до переохолодження, після якого виникають застуди.

Катаральний	Обструктивний	Гнійний або слизово-гнійний
кашель частіше вранці	кашель виснажливий, надсадний	кашель незалежно від часу доби, частіше нападоподібний
мокротиння виділяється небагато, воно водянисте	мокротиння мало, іноді воно включає гній, відхаркується важко	мокротиння багато, воно густе (слиз з вкрапленнями гною)
можливі напади кашлю після фізичної активності (у зв'язку з почастішанням дихання)	кашлю може не бути, якщо хвороба вражає дистальні бронхи, а от задишка присутня	іноді відкашляти мокротиння майже неможливо (розвивається обструкція)

Характер кашлю та мокротиння допомагає визначити тип бронхіту.

Задишка також є одним із яскравих симптомів при хронічному бронхіті у дорослих та дітей. Вона може з’явитися на початку, а може приєднатися пізніше. Найчастіше вона є і при фізичних навантаженнях, причому навіть незначних. З часом, якщо задишка стає все більш вираженою, причому є постійно, мова може йти про розвиток легеневої (дихальної) недостатності. Додаткові симптоми хронічного бронхіту: свистячі хрипи, жорстке дихання, субфебрилітет. У дітей під час загострень температура може підніматися до 38,5–39 °С.

Діагностика хронічного бронхіту

Діагностика включає три основні етапи.

Перший етап — збір анамнезу та оцінка симптомів. Важливо виключити туберкульоз, пухлини, бронхоектази, пневмоконіози, системні захворювання сполучної тканини.

Особливу увагу приділяють кровохарканню — цей симптом може бути ознакою раку легені, особливо у чоловіків, які курять понад 20 років. Загалом чоловіки більш схильні до розвитку хронічного бронхіту.

Другий етап — аускультація. Лікар оцінює характер дихання, наявність хрипів, вираженість задишки, тип загострення.

Третій етап — лабораторні та інструментальні дослідження:

• рентгенографія органів грудної клітки (оцінка легеневого малюнка, виключення емфіземи, онкології, туберкульозу, пневмонії, бронхоектазів);
• бронхоскопія (оцінка характеру запалення, органічних змін, взяття матеріалу для цитології та бактеріології);
• загальний аналіз крові;
• аналіз газів крові, оцінка кислотно-основного стану;
• біохімічний аналіз крові (за потреби);
• дослідження функції зовнішнього дихання (спірографія, пневмотахометрія, пневмотахографія).

Додатково може застосовуватися радіопульмонографія для виявлення нерівномірності вентиляції та ЕКГ для оцінки ознак легеневої гіпертензії й навантаження на праві відділи серця.

Лікування хронічного бронхіту

Лікування хронічного бронхіту комплексне й довготривале. Воно залежить від фази захворювання.

Лікування загострення хронічного бронхіту:

• Етіотропна терапія — антибактеріальні препарати (вибір визначає лікар залежно від ймовірного збудника, інтратрахеальне введення можливе у спеціалізованих умовах), антисептичні та протизапальні засоби, муколітики (ацетилцистеїн, бромгексин тощо), відхаркувальні препарати та рясне тепле лужне пиття.
• Патогенетична терапія — спрямована на покращення дренажу бронхів, зменшення бронхоспазму, поліпшення вентиляції легень, корекцію легеневої гіпертензії.

Чим лікувати хронічний бронхіт у дорослих і дітей, визначає лікар (частіше пульмонолог). Основна мета — полегшити стан пацієнта за рахунок зменшення бронхоспазму, покращення дренажної функції бронхів і вентиляції легень. Додатково застосовують оксигенотерапію, вітамінотерапію (вітаміни С, А та групи B), а також лікувальну фізкультуру.

Лікування у період ремісії хронічного бронхіту спрямоване на запобігання загостренням, поліпшення мукоциліарного кліренсу, стабілізацію функції дихальної системи.

Прогноз та профілактика хронічного бронхіту

Хронічний бронхіт неможливо вилікувати остаточно, однак можна суттєво зменшити частоту та тяжкість загострень. Для цього важливо дотримуватися призначень лікаря й регулярно спостерігатися у пульмонолога.

Найгірший прогноз зазвичай пов’язаний з обструктивними формами та хронічним бронхітом з астматичним компонентом, симптоми якого часто схожі на інші захворювання. Пацієнти з ураженням дистальних бронхів потребують уважного нагляду через високий ризик легеневої недостатності та формування «легеневого серця».

Профілактичні заходи:

• повна відмова від куріння;
• профілактика ГРВІ та зміцнення імунітету;
• уникнення переохолоджень та перегрівання (сауна, баня — небажані);
• зміна клімату чи місця проживання при виражених шкідливих умовах;
• зміна роботи у разі впливу виробничих шкідливостей.

Відповідь на запитання «як вилікувати застарілий хронічний бронхіт» одна: суворо дотримуватися рекомендацій лікаря та максимально усунути чинники, що провокують загострення. Санаторно-курортне лікування також може бути корисним, але вибір санаторію та процедур слід здійснювати разом із пульмонологом.

Поширені питання