Олена Пойманова про Держпрограми відновлення слуху

Про програми відновлення слуху для дитячого та дорослого населення, про те, які антибіотики можуть призвести до втрати слуху, та про інші важливі аспекти цієї проблеми розповіла Олена Пойманова, молодший науковий співробітник лабораторії порушень голосу та слуху, лікар-отоларинголог вищої категорії, дитячий отоларинголог ДУ «Інститут отоларингології проф. О.С. Коломійченка НАМН України».

– Олено Сергіївно, військовослужбовці захищають наш мир та спокій, і надання медичної допомоги учасникам бойових дій не втрачає актуальності. ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України» надає велику допомогу нашим захисникам, які втратили слух внаслідок бойових дій. Розкажіть, будь ласка, про це докладніше.

– Перші пацієнти зверталися до нас ще з Майдану. Питання контузії під час бойових дій є дуже актуальним, і з роками ця проблема зустрічається все частіше, на жаль.

У цьому напрямку ми надаємо допомогу учасникам бойових дій, які втратили слух з 2014 р. Ми запрошуємо на лікування пацієнтів із Центрального військового шпиталю, Ірпінського шпиталю та інших медичних закладів.

Усі, хто до нас звертався, проходили повний курс найсучаснішого аудіологічного обстеження та, відповідно, лікування — як медикаментозного так і хірургічного.

За цей час у нашій лікарській практиці траплялися різні випадки ушкодження органів слуху. Наприклад, до нас по допомогу звернувся пацієнт, який мав глухоту з одного боку ще до того, як потрапив до зони бойових дій. Так склалося, що внаслідок мінно-вибухової травми на війні на Сході він втратив слух і на іншому вусі: людина залишилася зовсім глухою. У нашому медичному закладі йому було проведено оперативне втручання із встановленням кохлеарного імпланту, і пацієнт отримав можливість чути. І це не поодинокі випадки.

Часто наслідком мінно-вибухових, акустичних травм є розрив барабанних перетинок. Цим питанням займається наш відділ мікрохірургії та отонейрохірургії, який дуже плідно та успішно працює в цьому напрямку. З початку дії програми багатьом бійцям із зони бойових дій було надано таку допомогу, і люди знову отримали можливість чути.

– У чому складність діагностування всього комплексу наслідків мінно-вибухових травм для людини, що слід враховувати?

– Тут дуже багато складнощів. Почну з того, що тема контузії внаслідок мінно-вибухової травми дуже мало висвітлювалася у медичній літературі, навіть у якихось вузькоспеціалізованих виданнях. Більше вивчаються питання механічних травм. Тільки останнім часом про травми внаслідок вибухової хвилі почали говорити частіше, почали з’являтися публікації у медичній літературі про цю проблематику.

Треба розуміти, що від вибухової хвилі страждає не лише слуховий аналізатор, а й головний мозок. В результаті можуть виникати посттравматичні стресові розлади. Тобто страждає не лише слух. «Вимальовується» певна характерна клінічна картина таких пацієнтів.

Коли пошкоджується слух, це швидко помітно, а коли пошкоджуються структури головного мозку — це помітно не відразу, а згодом. Нерідко ці симптоми самі учасники бойових дій пояснюють стресом, недосипанням, травмами та не приділяють їм великої уваги. Але тут йдеться про вплив на глибокі, зокрема центральні та діенцефальні структури головного мозку, тому для таких пацієнтів характерні не лише втрата слуху, а й цілий симптомокомплекс.

Бійцям, які отримали контузію на війні, хотілося б сказати, що після різноманітних травм, навіть якщо відразу немає яскраво виражених симптомів, потрібно оперативно звертатися до лікарів, тому що наслідки можуть бути віддаленими та досить складними. Будь-яка мінно-вибухова травма, якщо була, наприклад, втрата свідомості, запаморочення, головний біль, шум у вусі, погане сприйняття гучних звуків, дратівливі відчуття, заколисування, порушення сну, тенденція до підвищення артеріального тиску та ін. — це ті симптоми, які потрібно враховувати та обов’язково звертатися за допомогою. Несвоєчасне звернення до лікарів нерідко призводить до прогресуючої втрати слуху та інших проблем зі здоров’ям, яким можна запобігти.

– Розкажіть, будь ласка, про існуючі державні програми для дітей та дорослих, які втратили слух.

– На жаль, пацієнти зі зниженням слуху до глухоти, і слухові апарати їм не допомагають, трапляються досить часто. Тоді потрібна кохлеарна імплантація.

В Україні вже багато років працює державна програма з кохлеарної імплантації для дітей. У рамках цієї програми всі діти з глухотою отримували безкоштовно державним коштом кохлеарні імпланти. Лікарі ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України» надають цю високоспеціалізовану допомогу, сурдопедагоги займаються діагностикою та реабілітацією.

Два роки тому почала діяти програма з кохлеарної імплантації дорослого населення. Ця програма діє для всіх дорослих людей в Україні, які мають діагноз глухоти п’ятого ступеня з двох сторін. Такі пацієнти отримують висновок, наприклад, з нашого інституту про підтвердження даного діагнозу, і це показання для кохлеарної імплантації — вживлення електрода в равлик (внутрішнє вухо), щоб людина могла чути.

– Що потрібно зробити людині, яка має глухоту, щоб скористатися держпрограмою зі встановлення кохлеарного імпланту?

– Якщо людина має такий діагноз, і є інвалідність по слуху (не має значення якої групи), вона може до нас звертатися. Після збору необхідних документів (перелік документів, необхідних на сайті ГУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України»), такі хворі мають право стати на чергу на цю імплантацію. Як правило, ця черга рухається досить швидко і операцію не слід чекати роками.

Якщо немає тяжкої супутньої патології, такі пацієнти будуть направлені на імплантацію. Можу сказати, що в нас успішно лікувалися і пацієнти, які мали дуже складні супутні патології (наприклад, навіть хворі на гемодіаліз) та лікування також було проведено успішно. Ми шукаємо всі можливості допомогти, тому оперуються майже всі пацієнти, які звертаються до нас. Практично нікому не було відмовлено в операції імплантації, навіть у важких ситуаціях пацієнти отримують допомогу.

– Які можуть бути причини втрати слуху? Власне, про які несподівані причини втрати слуху треба знати, щоб не допустити цього?

– Є дуже важливий нюанс щодо причин втрати слуху. На жаль, іноді навіть лікарі можуть не знати про це. Мова про пацієнтів, які раніше перенесли менінгоенцефаліт.

Якщо пацієнт переніс менінгоенцефаліт і згодом втратив слух, потрібно якнайшвидше, у перші тижні після одужання, направити його на консультацію до отоларинголога для того, щоб встановити остаточний діагноз. Справа в тому, що такі пацієнти дуже обмежені за часом проведення кохлеарної імплантації. На це ми маємо трохи більше 6 місяців.

Тільки протягом перших шести місяців отохірурги мають технічну можливість встановити кохлеарний імплант пацієнта після менінгіту. Через 6 місяців у каналі внутрішнього вуха, в який вводиться електрод, відбуваються склеротичні зміни, а простими словами – він просто заростає. І якщо цей термін прострочити, то дуже великий ризик того, що у хірургів вже просто не буде можливості ввести цей електрод у равлик (внутрішнє вухо) і повернути людині слух. Відразу після одужання від менінгоенцефаліту слід звертатися за допомогою, тому що підготовка до операції займає чимало часу.

Є ще один дуже небезпечний фактор, який є причиною втрати слуху. Я особливо уважно аналізую документацію пацієнтів, які втратили слух (стосовно причин) і бачу, скільки пацієнтів втратили слух через прийом так званих ототоксичних антибіотиків.

– Тобто причиною втрати слуху може стати прийом антибіотиків?

– Саме так.

– Чи можете, будь ласка, уточнити, які саме антибіотики є причиною втрати слуху?

– Лікарі добре знають цю інформацію, адже цьому навчають у вузах, проте такі випадки дуже часті. Мова про антибіотики з групи аміноглікозидів. Бувають такі складні ситуації, коли призначення даних антибіотиків вимушене, коли є питання життя і смерті, наприклад, коли йдеться про складні септичні ситуації або гнійні інфекції… Ми про це не говоримо, тут уже так склалося… Але потрібно бути дуже обережним у питанні призначення гентаміцину та ін. (групи аміноглікозидів) антибіотиків іншими. Бо справді їхнє призначення дуже часто є причиною втрати слуху.

Насправді це всім відомо, але все одно лікарі продовжують користуватися цими препаратами. Можливо, вважаючи, що втрата слуху як побічна дія дуже рідко. Але, на жаль, практика показує, що нерідко внаслідок використання антибіотиків групи аміноглікозидів відбувається втрата слуху.

– А можете, будь ласка, перерахувати назви цих препаратів, прийом яких несе ризик втрати слуху?

– Наприклад, амікацин, стрептоміцин, гентаміцин. Стрептоміцин сьогодні майже не використовується в лікарській практиці, а гентаміцин, на жаль, призначають, і люди реально втрачають слух. Потрібно це пам’ятати!

Довідка

Кохлеарний імплантат — медичний прилад, протез, що впливає безпосередньо на слуховий нерв, що дозволяє компенсувати втрату слуху деяким пацієнтам з вираженим або тяжким ступенем нейросенсорної приглухуватості.

Менінгоенцефаліт можуть викликати найчастіше віруси (ентеровіруси, вірус кліщового енцефаліту, вірус лихоманки Західного Нілу та ін.), найпростіші (амеби Entamoeba histolytica, вільноживучі амеби Naegleria, Balamuthia і Acanthamoeba; грибки (збудник криптококозу, збудник гістоплазмозу Histoplasma capsulatum, тощо). Рідше — бактерії (менінгокок, пневмокок, стрептокок, стафілокок і т.п.), які частіше є причиною тільки запалення мозкових оболонок — менінгіту.

Клінічні прояви менінгоенцефаліту схожі на прояви менінгіту. Розвивається менінгеальний синдром — хворих турбує головний біль через підвищений внутрішньочерепний тиск, нудота, що не приносить полегшення блювання, озноб. Разом з тим, поряд з проявами загальномозкового ураження проявляються осередкові ознаки ураження тих чи інших відділів речовини мозку (згладженість носогубної складки, несиметричне порушення координаційних проб, синдром Броун-Секара тощо).