Олена Пойманова: як лікувати гайморит

На запитання «Бігфарми» відповіла Олена Пойманова, молодший науковий співробітник лабораторії порушень голосу та слуху, лікар-отоларинголог вищої категорії, дитячий отоларинголог ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка НАМН України».

– Олено Сергіївно, хотілося б розпочати наше інтерв’ю із запитання, яке хвилює багатьох: що б Ви могли порадити пацієнтам із хронічним ринітом або гайморитом, аби все ж визначити його точну причину й остаточно вилікувати? Яким має бути алгоритм їхніх дій?

– Гострий гайморит — або, правильніше, гострий риносинусит — може бути ускладненням гострої вірусної інфекції. Коли людина протягом життя кілька разів хворіє на гайморит як ускладнення ГРВІ — таке, безумовно, можливо. Але якщо йдеться про хронічні процеси, тобто про гайморит, який повторюється з певною періодичністю, тоді завжди потрібно шукати його причину. Я маю на увазі ситуацію, коли протягом пів року людина може хворіти на це захворювання двічі або тричі, і це потребує прийому антибіотиків.

Існує також гайморит у вигляді тривалого процесу з виділенням гною з носа. Як правило, він може навіть не супроводжуватися підвищенням температури чи іншими гострими клінічними проявами. У таких випадках це може бути так званий одонтогенний гайморит — запалення слизової оболонки верхньощелепної пазухи, яке виникає внаслідок поширення інфекції з ураженого зуба, тканин навколо нього або через сполучення між ротовою порожниною та пазухою після видалення зуба.

– Якими можуть бути «некласичні» симптоми гаймориту?

– Для кожного виду гаймориту є свої нюанси, які потрібно враховувати. Але завжди потрібно намагатися знайти причину хронізації процесу. Причин може бути дуже багато: анатомічні особливості будови носової порожнини, пазух, сполучень між ними, носових раковин, викривлена перегородка носа, що призводить до хронічного порушення вентиляційної та дренажної функції — соустья пазух перекриваються через набряк, і в пазусі починаються патологічні процеси.

Крім того, до причин переходу синуситу в хронічний можуть належати алергія, постійний контакт із шкідливими речовинами (пил, хімікати тощо). 

Причиною виникнення одонтогенного гаймориту є проблемні зуби. Одонтогенний гайморит належить до хронічних форм і характеризується тим, що пацієнта можуть турбувати виділення гною з носа з неприємним запахом, дискомфорт у ділянці верхньощелепної пазухи, неприємні відчуття над зубами тощо. Але при цьому не спостерігається виражених симптомів, типових для гаймориту — підвищення температури тіла, головного болю тощо.

У мене був пацієнт, якого тривалий час турбував хронічний кашель і відчуття затікання слизу по задній стінці глотки. Цей кашель неможливо було вилікувати, а згодом з’ясувалося, що його причиною був хронічний одонтогенний гайморит.

Також у мене була пацієнтка, яку турбувала тахікардія (прискорене серцебиття), причину якої не могли встановити кардіологи. Коли ми почали аналізувати ситуацію, виявилося, що у неї вже давно гайморит, спричинений проблемним зубом, який викликав постійну інтоксикацію та тахікардію.

Тобто для одонтогенних гайморитів характерні «стерті» клінічні прояви. Часто людина не відчуває гострих симптомів, або вони можуть бути нетиповими, тому пацієнт навіть не здогадується, що має гайморит.

У верхньощелепних пазухах можуть утворюватися кісти, які часто виявляють випадково під час проведення МРТ головного мозку. Або, коли вирішується питання про імплантацію зуба, на результатах комп’ютерної томографії виявляють кісти верхньощелепної пазухи. Іноді саме киста може бути причиною хронічного гаймориту.

– Які методи діагностики допомагають виявити гайморити, якщо вони не мають класичних симптомів? 

– Основне правило таке: якщо гайморит повторюється більше ніж двічі на рік, потрібно звернутися до фахівця та пройти детальне обстеження. Як правило, при хронічному гаймориті призначається комп’ютерна томографія пазух носа. Необхідно розбиратися в кожному конкретному випадку окремо. Іноді це навіть потребує оперативного втручання або направлення на консультації до суміжних спеціалістів.

– Які ще некласичні прояви гайморитів траплялися у Вашій практиці? 

– Іноді при гаймориті може бути алергічне тло хронічного процесу, наприклад, поліпозний синусит, що потребує консультації алерголога. Інколи у верхньощелепній пазусі можуть виникати грибкові процеси — і знову ж таки, це виявляється лише на КТ.

Причиною виникнення гаймориту іноді може бути потрапляння пломбувального матеріалу у верхньощелепну пазуху через зубні канали. Наші верхні зуби (5-й, 6-й і 7-й) можуть контактувати з нижньою стінкою гайморової пазухи. Наприклад, пластинка між коренем зуба і гайморовою пазухою може бути дуже тонкою. Вона може стоншуватися через запальний процес, карієс кістки або інші чинники, і з часом майже зникнути. У такому випадку рано чи пізно процес може «прорватися» у гайморову пазуху.

Іноді ми бачимо на КТ, що пломбувальний матеріал проштовхнутий у гайморову пазуху. Це не провина стоматологів — причиною може бути особливість анатомії або наслідок патологічних процесів. У таких випадках у гайморовій пазусі опиняється стороннє тіло, і навколо нього починається реакція місцевих тканин, інфікування верхньощелепної, а іноді й інших придаткових пазух.

Тож знову можна зробити висновок: якщо гайморит переходить у хронічну форму, обов’язково потрібно шукати причину його виникнення.

– Хотілося б переадресувати Вам запитання від читачів. У дитини 11 років у результаті аналізу виявили стафілокок у кількості 10⁶. Лікар порадив, якщо нічого не турбує, не вживати жодних дій. Як би Ви прокоментували цю ситуацію?

– Відповідь на це запитання я почну здалеку. Необхідність у бакпосіві може виникати у двох випадках. Перший — якщо в пацієнта є клінічні прояви хвороби, і лікар підозрює, що стандартна терапія з певних причин може бути неефективною, тому потрібно виявити ймовірного збудника захворювання. Другий — коли з великої кількості людей (наприклад, працівників харчової промисловості, медиків, працівників дитячих садків) потрібно виявити активних носіїв інфекції (про що вони можуть навіть не здогадуватися) та направити їх на додаткове обстеження, щоб знайти джерело інфекції й пролікувати пацієнта.

Якщо, наприклад, встановлено діагноз «хронічний гайморит», і ми підозрюємо, що ті антибіотики, які зазвичай використовуються для його лікування, можуть бути неефективними (через недавній прийом антибіотиків або інші насторожуючі симптоми), тоді ми намагаємося «висіяти» збудника. Це допомагає правильно підібрати антибіотик.

Робити мазки просто так, виявляти стафілокок і намагатися від нього позбутися — не потрібно. Стафілокок у нормі може бути присутнім на слизовій, адже верхні дихальні шляхи постійно контактують із навколишнім середовищем. Варто пам’ятати, що саме по собі виявлення стафілокока не є негативним фактором. Це лише сигнал про те, що варто показатися лікарю, щоб він визначив, чи немає в організмі вогнища інфекції. Лікар збере анамнез, проведе огляд, поставить уточнювальні запитання, можливо, призначить додаткові обстеження, щоб встановити діагноз. Лікувати потрібно хворобу, а не результати аналізів.

Нас постійно оточують мільйони вірусів і бактерій, імунна система невпинно працює, щоб захищати нас від хвороб. Під час цієї безперервної боротьби з мікро- і макроорганізмами, якщо виникають стани, що називаються імунодефіцитом (вродженим або набутим), організм, на жаль, може програвати. Але це вже інша історія…

Цьому пацієнтові я можу порадити звернутися до отоларинголога й стоматолога на плановий огляд, щоб виключити або виявити можливі вогнища інфекції.

– Наскільки безпечно самостійно застосовувати судинозвужувальні краплі для дітей і дорослих, і як довго ними можна користуватися? 

– Однозначно можу сказати, що судинозвужувальні краплі не можна використовувати довше ніж п’ять днів. Особливо обережно слід ставитися до їхнього застосування у дітей грудного та раннього віку. У немовлят дуже легко передозувати ці краплі, і це може спричинити серйозні проблеми. Тому з маленькими дітьми, а особливо з немовлятами, потрібно бути вкрай обережними — застосовувати ці засоби лише за призначенням лікаря, суворо дотримуватися дозувань, які він визначив, і використовувати тільки ті препарати, що спеціально призначені для дітей.

– Чи викликають вони звикання? 

– Так, судинозвужувальні краплі справді викликають звикання. Якщо користуватися ними довше ніж п’ять днів, може розвинутися медикаментозний риніт. 

Особливість дії таких препаратів полягає в тому, що чим довше людина ними користується, тим сильніше до них звикає. Якщо застосовувати їх короткочасно і дотримуватися безпечного дозування, така проблема не виникає. Але при тривалому використанні формується звикання, і людина вже не може відмовитися від судинозвужувальних крапель, що в окремих випадках може призвести навіть до необхідності хірургічного втручання.

– Що ще потрібно пам’ятати під час використання судинозвужувальних крапель? 

– Судинозвужувальні краплі слід застосовувати лише за призначенням лікаря. Дуже важливо пам’ятати про дозування та тривалість використання. Крім того, такі препарати можуть порушувати роботу війчастого епітелію носоглотки, мають багато протипоказань, тому перед їх застосуванням потрібно уважно прочитати інструкцію. Водночас іноді вони бувають дуже ефективними — допомагають швидко й результативно усунути симптоми та запобігти ускладненням. Наприклад, зменшити набряк слизової носоглотки при отитах, синуситах тощо.

Оскільки саме набряк найчастіше є початковим етапом процесу, який надалі може прогресувати, я все ж використовую такі краплі у своїй практиці. Це найшвидший спосіб відновити прохідність носових пазух при синуситах або зменшити набряк у ділянці гирла слухової труби при отитах. Вони добре працюють там, де справді потрібні.

– Біль у вусі в дитини завжди викликає тривогу у батьків, адже це часто може бути ознакою отиту. Які особливості дитячих отитів, про що мають знати батьки? 

– Потрібно сказати, що як ускладнення гострої респіраторної інфекції гострий середній отит у дітей трапляється досить часто. У дорослих — своя специфіка: у них частіше спостерігаються зовнішні отити, хронічні гнійні середні отити, рубцеві зміни середнього вуха.

І тут ми знову можемо говорити про той самий принцип, який уже згадували у випадку з гайморитом. Якщо у дитини отит виник як ускладнення ГРВІ — це одна ситуація. Але якщо отити повторюються протягом пів року двічі або більше разів, потрібно обов’язково з’ясувати можливі причини, які можуть бути провокуючими факторами.

Причини можуть бути різними. У більшості випадків це проблеми з носоглоткою (аденоїдні вегетації) або з ротоглоткою. Після перенесеного отиту батькам дуже важливо звертати увагу на те, як дитина чує. Буває, що отит вилікували, гостре запалення минуло, але після цього спостерігається зниження слуху. Наприклад, дитина починає перепитувати, голосніше вмикає телевізор, не чує, коли до неї звертаються з іншої кімнати тощо. Зазвичай батьки це помічають.

Якщо ви бачите, що слух дитини знижений, це обов’язково привід звернутися до отоларинголога, адже тривалі секреторні отити можуть призвести до стійкого зниження слуху.

– Дуже часто при запущеному отиті постає питання про необхідність прийому антибіотика. Не секрет, що ставлення до антибіотиків у нашій країні особливе. Їх можна придбати без рецепта, і деякі батьки навіть самостійно купують антибіотики. Водночас інші батьки, навпаки, категорично проти їхнього застосування і не дозволяють використовувати антибіотики для лікування своїх дітей, навіть після призначення лікаря. Як Ви можете прокоментувати таку ситуацію?

– Рішення про призначення антибіотика повинен ухвалювати лише лікар. На жаль, у нас у країні досі можна самостійно придбати антибіотик в аптеці й займатися самолікуванням. Але тільки лікар, оглянувши дитину, може оцінити стан, прийняти рішення щодо лікування і взяти на себе відповідальність за його ефективність.

Боятися антибіотиків не потрібно. Ігнорування призначень лікаря може призвести до серйозних ускладнень. Потрібно довіряти фахівцеві. Якщо батьки сумніваються у компетентності лікаря, вони завжди можуть звернутися за альтернативною консультацією.

Проте самовільно застосовувати антибіотики, звичайно, не слід. Але якщо лікар призначив антибактеріальний препарат, наприклад, при отиті, потрібно виконувати його рекомендації.