Вакцинація дітей: відповіді педіатра на питання

Сьогодні у нас в гостях педіатр з великим досвідом, яка добре орієнтується в актуальних питаннях педіатрії та вакцинації.

Вона починала свій шлях з дитячої гематології, а сьогодні є керівником дитячої клініки «АйВі». Але найголовніше — це той педіатр, якого дійсно люблять діти і якому довіряють батьки. На запитання «Бігфарми» відповідає педіатр — Наргіз Гусейнова. Сьогодні наша топ-тема — вакцинація.

— В Україні розроблено план вакцинації дітей за віком. Але не всі батьки його дотримуються. Хтось пропускає щеплення з поважних причин, хтось — взагалі прихильник руху «антипрививочників». Розкажіть з Вашої практики, які відмінності в симптомах захворювання і тактиці лікування вакцинованих і невакцинованих дітей?

— Що таке вакцинація? По суті, це тренажер імунітету. Коли ми проводимо вакцинацію, ми стимулюємо вироблення імунітету до певних особливо небезпечних інфекцій, таких, наприклад, як: дифтерія, правець, кашлюк, гепатит тощо.

Коли дитина хворіє в реальному житті, вона також тренує свій імунітет у боротьбі з тим чи іншим захворюванням. Вакцини працюють точно так само. Питання тільки в тому, що в звичайному житті не хотілося б зіткнутися з такою інфекцією, як, наприклад, дифтерія, тому ми намагаємося захиститися від неї за допомогою вакцинації. Оскільки зіткнення з цією інфекцією в реальному житті в кращому випадку обійдеться госпіталізацією і стаціонарним лікуванням.

Коли дитина вакцинована, нам як мінімум простіше визначатися з діагнозом. Наприклад, якщо у дитини тривалий кашель, а ми знаємо, що вона недавно була вакцинована від коклюшу, значить ймовірність коклюшу у неї досить низька.

Є дуже багато досліджень, які підтверджують зниження рівня захворюваності, пов’язане з вакцинацією від того чи іншого виду захворювання. Наприклад, з того моменту, як в Ізраїлі ввели обов’язкову вакцинацію від пневмококу, кількість серйозних складних отитів, які вимагають застосування антибіотиків, знизилася на 60 %. У нас вакцинація від пневмококу не є обов’язковою. Хотілося б і в нашому Національному календарі мати пневмококову вакцину в числі обов’язкових. Коли до нас звертаються маленькі пацієнти, вакциновані від пневмококової інфекції, я як лікар розумію, що ймовірність серйозного отиту у такої дитини буде низькою. Також у дітей, вакцинованих пневмококовою вакциною, значно знижується ризик синуситу і пневмонії. Також на фоні цієї вакцинації знижується ризик розвитку синуситів, пневмоній, менінгітів.

— На Вашу думку, чому у деяких батьків формується негативна думка про проведення вакцинації дітей за віком?

— Буває, приходять батьки на прийом і кажуть, наприклад: «Моя дитина не вакцинована і вона не хворіє, а дитина наших друзів вакцинована і постійно хворіє». Або є батьки, які кажуть, що, наприклад, старша дитина в сім’ї вакцинована і часто хворіє, а молодша не дотримувалася календаря вакцинації за віком, і вона не хворіє.

Насправді, це ніяк не пов’язано між собою. Але для батьків це дуже очевидно, і їм здається, що така ситуація пов’язана саме з вакцинацією. Але це невірно. Існує світова статистика по всіх видах захворювань з так званого календаря вакцинації, яка чітко демонструє, що при низькому охопленні вакцинацією відзначається зростання захворюваності.

Є багато обставин і факторів, які можуть пояснити приклади, про які говорять батьки. Починаючи з того, що у невакцинованої дитини могла бути низька контактність, тому що вона не відвідує дитячі колективи, а «постійно хвора» дитина ходить в садок регулярно. Можуть впливати: різні побутові, кліматичні умови, наявність супутніх захворювань, індивідуальні особливості імунної системи дитини тощо.

Батьки роблять висновки на основі спостережень за кількома дітьми зі «свого поля зору», а представники антивакцинаторського руху «підливають масла у вогонь». Медична спільнота має набагато ширшу вибірку для своїх висновків.

— Як вплинула пандемія коронавірусу на процес вакцинації: на скільки зменшилася кількість звернень на планову вакцинацію дітей, які види щеплень батьки пропускали найчастіше і які ризики Ви бачите в цій ситуації?

— З самого початку пандемії я розмовляла з батьками моїх маленьких пацієнтів і просила не пропускати хоча б первинну вакцинацію.

Що таке первинна вакцинація? Це коли у дитини ще немає жодної дози вакцини від тієї чи іншої інфекції. Наприклад, двомісячна дитина, і їй ще не було введено жодної дози від дифтерії, правця, кашлюку. Звичайно, в цій ситуації дуже важливо вакцинуватися, навіть не дивлячись на умови пандемії. Навіть в період локдауну, коли були створені умови для безпечного проведення вакцинації (розділення потоку черг, окремі входи, засоби захисту тощо).

На прикладі своїх пацієнтів я не можу сказати, що рівень планової вакцинації дітей різко скоротився. Зниження відзначалося тільки на самому початку епідемії, коли тільки ввели досить жорсткий карантин. Сьогодні, в принципі, вакцинація відбувається так само, як зазвичай.

Що пропускали по вакцинації? Пропускали те, що у них було за планом.

Безумовно, ризики в пропуску вакцинації є. Наприклад, не так давно в період епідемії геморагічної лихоманки Ебола в одній з країн Африки виник спалах кору через те, що знизилось охоплення вакцинації по кору. Завжди, коли є зниження охоплення вакцинації, є ризик виникнення спалаху інфекційного захворювання.

— Розкажіть, будь ласка, про основні вимоги та графік вакцинації згідно з плановою вакцинацією за віком.

— Щодо планової вакцинації, як сказав один наш колега доктор Комаровський, календар обов’язкової вакцинації в Україні — як наш прожитковий мінімум: він забезпечує мінімалку, тобто те, без чого можна загинути, але він абсолютно не забезпечує належний рівень існування.

Так і наш календар вакцинації містить наймінімальніше з того переліку вакцин, які необхідні в сучасних умовах. Наприклад, у ньому немає вимоги обов’язкової вакцинації від вітряної віспи, ротавірусної інфекції, пневмококової, менінгококової інфекції тощо. І всі ці необхідні вакцини батьки в Україні змушені купувати за власні кошти. Я сподіваюся, що ситуація колись зміниться на краще.

Що у нас є за календарем вакцинації дітей за віком на державному рівні? Перше — це вакцинація БЦЖ. Це та вакцина, яка вводиться ще в пологовому будинку. У нашій країні ситуація з туберкульозною інфекцією далеко не найкраща. І тут треба розуміти, що БЦЖ — це та вакцина, яка захищає дитину, перш за все, від важких форм туберкульозу, наприклад, від туберкульозного менінгіту.

Друге — в перший день життя робиться вакцинація від гепатиту Б. Це дійсно важливо, тому що гепатит Б у дитини перших місяців життя і у дитини старшого віку — це абсолютно дві різні історії захворювання. І для молодшого віку — це життєво небезпечно, тому важливо вакцинуватися саме з перших моментів життя дитини. Але на практиці дуже часто мами відкладають цю вакцинацію до двох місяців, мотивуючи це тим, що у них в два місяці буде вакцинація. Такий підхід є неправильним для дитини, безпечніше вакцинуватися в пологовому будинку.

Далі, з двох місяців у нас починається вакцинація від дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту і гемофільної інфекції і вводиться друга доза від гепатиту Б. АКДС, вакцина від вірусу поліомієліту вводиться до 1 року тричі.

У рік вводиться вакцина від вірусів кору, краснухи і паротиту, а також проводиться ревакцинація від гемофільної інфекції. А в півтора року — ревакцинація від дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту. Тобто, по суті, в державному календарі вакцинації за віком дуже мало всього.

Перерахувала те, що є обов’язковим щодо вакцинації дитини до трьох років. Далі у нас йде ревакцинація в 6 років від кору, краснухи, паротиту і АКДС. А далі, з 16 років у нас починається наша довічна вакцинація від дифтерії та правця: в 16, 26, 36, 46 років і т.д.

— Часто батьки запитують: що робити, якщо дитина «пропустила» планову вакцину, як правильно поводитися батькам у цій ситуації, чи потрібно починати вакцинацію з початку?

— Нічого починати «з початку» не потрібно. Якщо дитина пропустила вакцинацію, наприклад, їй зробили вакцину в 2 місяці, а потім її привели в два роки, то вакцина, зроблена в 2-місячному віці, нікуди не «зникла». Дитина просто продовжує вакцинацію за календарем, але вже за «наздоганяючим» графіком.

Це важливо знати батькам, тому що багато хто думає, що потрібно все починати заново. Вакцина нікуди «не дівається», «пам’ять імунітету» зберігається, і ви просто далі продовжуєте свою вакцинацію.

Хочу зробити ремарку про те, що дуже часто звинувачують лікарів, фармацію і взагалі всю медичну спільноту в тому, що нібито вакцинація — це такий собі вигідний фармбізнес. Насправді, якщо розібратися, то набагато складніше і дорожче лікувати людину, ніж проводити профілактику. І якщо виходити з меркантильних міркувань, то було б вигідніше для тієї ж фармації, щоб люди хворіли.

— За Вашими спостереженнями, як діти переносять коронавірус, хто в групі ризику, а хто може почуватися в безпеці, які випадки ускладнень Ви бачили на практиці? І як Ви ставитеся до вакцинації від коронавірусу дітей старше 12 років? Адже сьогодні в Україні вона вже схвалена Міністерством охорони здоров’я.

— Під час першої хвилі епідемії говорилося про те, що діти практично не хворіють на коронавірус, і вірус їх не зачіпає. На практиці так і було — діти практично не хворіли, а якщо і хворіли, то це проявлялося мінімальними катаральними явищами.

Під час другої хвилі наші стаціонари вже були заповнені дітьми досить щільно, і досить часто у дітей були більш серйозні прояви. Одне з найсерйозніших ускладнень, яке може виникнути у дітей з коронавірусом, — мультисистемний запальний синдром. Це кавасакіподібний синдром, який важко діагностується і складно переноситься. Він вражає серцевий м’яз, коронарні судини, інші органи і системи. Вкрай важкий стан. Діти точно не повинні хворіти на Сovid-19, їх треба максимально убезпечити.

Хто може відчувати себе в безпеці? По суті, ніхто. Той, хто вже вакцинований, також не може відчувати себе в безпеці, тому що він може бути, як мінімум, переносником.

Хто в групі ризику? Це всі люди, у яких є супутнє захворювання з боку серцево-судинної системи, люди з ожирінням, люди з цукровим діабетом, із захворюванням дихальної системи. Для груп ризику важкого перебігу вакцинація принципово важлива. У нашій країні ми маємо можливість вакцинувати групи ризику, починаючи з 12 років.